Історія справи

Постанова ВГСУ від 22.11.2016 року у справі №904/4511/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2016 року Справа № 904/4511/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого - Ткаченко Н.Г.

Суддів - Катеринчук Л.Й.

Поліщука В.Ю.

За участю представників : ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" - Нестюріної Н.В., Зеленої О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФСУ у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 по справі № 904/4511/16 про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД",-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.06.2016 порушено провадження по справі № 904/4511/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 по справі № 904/4511/16 Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 6 місяців до 16.12.2016 та призначено ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії Талана Р.Г.

Доповідач- суддя Ткаченко Н.Г.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 по справі № 904/4511/16 постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 залишено без змін.

В касаційній скарзі Лівобережна ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФСУ у Дніпропетровській області просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 по справі № 904/4511/16, посилаючись на те, що вони постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнявши нове рішення про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД".

У відзиві ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" проти поданої касаційної скарги заперечує, та просить оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників боржника - ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Провадження по даній справі про банкрутство ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" здійснюється за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній після 19 січня 2013.

Визнаючи постановою від 16.06.2016 по справі № 904/4511/16 ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" банкрутом і відкриваючи ліквідаційну процедуру, господарський суд першої інстанції виходив з того, що голова ліквідаційної комісії боржника звертаючись до суду із заявою про порушення справи про банкрутство за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" надав рішення загальних зборів учасників ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" від 09.03.2016 про припинення діяльності товариства, акт інвентаризації розрахунків за яким, кредиторська заборгованість боржника складає 2 755 807,43 грн., заборгованість по розрахунках з бюджетом - 564 089,13 грн., наявності грошових коштів, цінностей фактична наявність грошових коштів - 13 780 грн., вартість нематеріального активу - 965 000 грн., сума нематеріальних активів - 36117,56 грн., дані про відсутність у боржника товарно-матеріальних цінностей та векселів у боржника, а також надав відомості про розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, в якому публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, оголошення рішення засновників про припинення ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", витяг із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 1000975666 станом на 31.05.2016, згідно якого юридична особа - ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" 10.03.2016 знаходиться у стані припинення за рішенням засновників, та проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 26.05.2016, таким чином надані документи, підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог ЦК України, щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство та враховуючи те, що вартості майна боржника - ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, що свідчить про його неплатоспроможність.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд погодився з висновками суду першої інстанції та залишив постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 без змін.

Але з такими висновками суду першої та апеляційної інстанції погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Згідно ст. 41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами обох інстанцій, 09.03.2016 загальними зборами учасників ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" було прийнято рішення про припинення діяльності товариства шляхом його ліквідації, створено ліквідаційну комісію, головою ліквідаційної комісії було призначено ОСОБА_6

Згідно протоколу загальних зборів № 30/05 від 30.05.2016 повноваження ОСОБА_6 припинено та призначено головою ліквідаційної комісії (ліквідатора) Талана Р.Г.

09.06.2016 Господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження по справі № 904/4511/16 про банкрутство ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якою передбачені особливості застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником (в редакції Закону, чинній з 19.01.2013).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Згідно ч.5 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник зобов'язаний звернутись в місячний строк до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство у разі, якщо під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі.

Відповідно до ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Відповідно до ч.1 п.1 ст.110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі, у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Згідно ч.3 ст.110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Відповідно до ч.1 ст.105 ЦК України Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

За ч. 3 ст.105 ЦК України, учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Відповідно до ч.5 ст.105 ЦК України строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи ( ч. 5 ст.105 ЦК України).

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, що інформація про проведення державної реєстрації юридичної особи, зміну місцезнаходження юридичної особи, зміну найменування юридичної особи, прийняття засновниками (учасниками), судом або уповноваженим органом рішення про виділ, прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи, про втрати оригіналів установчих документів, про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) та її голову або призначення ліквідатора, постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, якщо таке рішення не пов'язане з банкрутством юридичної особи, постановлення судового рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи, про зменшення статутного (складеного капіталу юридичної особи, проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, проведення державної реєстрації припинення юридичної особи за принципом мовчазної згоди, про прізвище, ім'я, по батькові спадкоємця, опікуна, піклувальника чи управителя майна фізичної особи - підприємця, дату їх призначення, про постановлення судового рішення щодо порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи - підприємця, про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, про постановлення судового рішення щодо припинення провадження у справі про банкрутство юридичної особи або фізичної особи - підприємця підлягає обов'язковому оприлюдненню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, у тому числі у формі відкритих даних відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Зміст повідомлень, що підлягають оприлюдненню, встановлюється Міністерством юстиції України.

Наказом Міністерства юстиції України від 01.07.2015 N 1098/5, який був чинний на час прийняття рішення про ліквідацію боржника у даній справі, затверджено форму та змісту повідомлень про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які підлягають оприлюдненню на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, а саме повідомлення про прийняття засновниками (учасниками) або уповноваженим ними органом рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 111 ЦК України, з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Ч. 4 ст. ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

У випадках, установлених законом, ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує проведення незалежної оцінки майна юридичної особи, що припиняється.

Як передбачено ч. 7 ст. 111 ЦК України, для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно до ч. 8 ст. 111 ЦК України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду.

Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

До затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період (ч. 10 ст. 111 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи , на виконання вимог ст. 105 ЦК України щодо оприлюднення повідомлення про рішення засновників про припинення юридичної особи - ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД", головою ліквідаційної комісії боржника надано фотокопію публікації оголошення про припинення юридичної особи, як доказ про розміщення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, в якому публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється (т.1 а.с.35).

Разом з тим, із наданої фотокопії не можливо встановити день оприлюднення на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України повідомлення про прийняття учасниками рішення щодо припинення юридичної особи - ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" та строки звернення кредиторів з кредиторськими вимогами до боржника у відповідності до ч. 5 ст. 105 ЦК України.

Матеріалів справи не містять даних про те, що головою ліквідаційної комісії належним чином виконані вимоги ч. 7 ст. 111 ЦК України, а саме, при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі про банкрутство не надано доказів подання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи в досудовій процедурі ліквідації документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

Відтак, необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та визнання боржника банкрутом є виконання та дотримання порядку ліквідації відповідно до норм ЦК України, а також додання та наявність доказів на підтвердження виконання всіх передумов для порушення провадження в порядку названої норми, саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство, яка має універсальний характер, заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником лише за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат.

Отже, нормами Закону про банкрутство встановлено додаткову вимогу щодо заяви боржника у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (у т.ч. за ст. 95 Закону про банкрутство) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за дванадцять місяців його роботи, відшкодування витрат на публікацію оголошень у справі, судового збору, сплаченого кредиторами тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, в порушення названих норм, ліквідатором (головою ліквідаційної комісії) ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі не надано доказів наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про банкрутство.

При цьому, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили обсяг активів (їх відсутність) боржника , що надає можливість покриття ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" судових витрат у даній справі про банкрутство.

Згідно ч. 7 ст.16 Закону про банкрутство суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених ст. 15 цього Закону.

Відповідно ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство у якості підстави для повернення заяви про порушення справи про банкрутство визначає невідповідність заяви змісту вимог, зазначених у цьому Законі.

Аналіз вищезазначених вимог Закону про банкрутство свідчить про те, що відсутність у боржника майна, достатнього для покриття судових витрат, виключає можливість здійснення судом провадження у справі про його банкрутство в силу імперативних приписів ч. 4 ст. 11 Закону про банкрутство.

Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про порушення провадження по справі про банкрутство ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" , визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури враховуючи вимоги ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" оскільки, як вбачається із матеріалів справи, ліквідатором ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" не дотримано в повному обсязі вимог цивільного та господарського законодавства щодо добровільної ліквідації юридичної особи, а також, не надано всіх належних та допустимих доказів на підтвердження здійснення у повному обсязі досудової процедури ліквідації ТОВ "ВЕЕСВІ-МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД" та доказів наявності передумов для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 по справі № 904/4511/16 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду, слід врахувати вище викладене, повно та всебічно дослідити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону, постановити законне та обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11110-11113 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Лівобережної ОДПІ м. Дніпропетровська ГУ ДФСУ у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 13.09.2016 та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2016 по справі № 904/4511/16 скасувати.

Справу № 904/4511/16 направити на новий розгляд до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий - Ткаченко Н.Г.

Судді - Катеринчук Л.Й.

Поліщук В.Ю.